У стародавні часи фрідайвінг був способом виживання. Племена, що жили біля водойм, здобували так їжу, корисні ресурси і піднімали цінності, що затонули. Пірнання за перлами навколо острова в Персидській затоці згадано в книзі Афінея "Софісти за вечерею" 3-го століття н.е. В літописах описано, що фрідайвінг використовували навіть в військових кампаніях: для будування оборонних споруд та розвідки.
Загальна історія фрідайвінгу може налічувати більше 8000 років. Археологи, досліджуючи муміфіковані останки чінчорів, стародавніх народів, які жили приблизно за 6000 років до нашої ери на території сучасного Чилі, виявили, що вони страждали від екзостозу (так зване «серферське вухо»), стану, коли кістки слухового проходу починають рости через отвір, щоб допомогти захистити барабанної перетинки від багаторазового впливу холодної води. А це означає, що глибокі занурення були частиною життя чінчорів.
До періоду Великих географічних відкриттів фрідайвінг залишався практично єдиною відомою та доступною людині можливістю діяти під водою. Але з XV ст. почали рости та конкурувати між собою морські держави. Розвиток навігації, торгівлі та морські битви збільшили й число затонулих суден. Для порятунку їх цінних вантажів та спорядження доводилося довго працювати на глибині. Був винайдений прабатько скафандра — , який чітко відокремив водолазів, що дихають під водою, від тих, хто пірнає з затримкою дихання.
У 1927 році Жак О'Маршаль винайшов першу маску, призначену для закриття носа, а в 1938 році Максим Форжо вдосконалив її, використовуючи стисливий гумовий мішечок для покриття носа, який дозволяв плавцям затискати ніздрі, полегшуючи вирівнювання тиску в вухах
Інший француз, Луї де Корльє, запатентував ласти в 1933 році як «плавальний гвинт». Пізніше його дизайн був модифікований і масово вироблявся американцем Оуеном Черчіллем. Побачивши потенціал для їх використання у воєнний час, Британія та США закупили великі обсяги під час Другої світової війни. У 1951 році студент-фізик і водолаз на ім'я Г'ю Бреднер розробив перші гідрокостюми з неопрену, і ВМС США знову розкупили їх — цього разу для використання морськими піхотинцями під час Корейської війни.
Перші кроки сучасного фрідайвінгу
Ще у II Світової війні отримали деяку популярність бойові плавці — наприклад, італійські — регулярні підрозділи, навчені діяти на воді й під водою без важкого дихального обладнання. Тоді розробив Ймовірно, саме в той час почали зростати популярність підводного плавання та спортивне зацікавлення до нього.
Фрідайвінг у вигляді, як ми його знаємо — досить молодий спорт. 1949 рік можна назвати його початком. Коли Раймондо Букер, капітан італійських військово-повітряних сил на спір занурився на дно моря біля Неаполя на 30-метрову глибину, вчені з упевненістю передбачали, що він помре від нищівного тиску, але він повернувся на поверхню неушкодженим і на 50 000 лір багатшим. Це був перший офіційний світовий рекорд із фрідайвінгу. До 1953 року Еніо Фалько та Альберто Новеллі, змагаючись з Букером, перейшли 40-метровий рубіж.
1958 року в Монако була заснована Всесвітня конфедерація підводної діяльності (C.M.A.S.). Досі вона залишається єдиною загальновизнаною міжнародною організацією, що координує діяльність у галузі підводного спорту.
Наступні роки подарували світу видатних фрідайверів
Боба Крофта, Енцо Майорка та Жака Майоля, які наполегливо вивчали свої ліміти і дали розуміння фізіології глибинного нуркування людини.
Справжньою сенсацією свого часу став фільм
1988 року Люка Бессона «Блакитна безодня», знятий за мотивами спортивного змагання та особистої дружби Жака Майоля з Енцо Майорком. До його появи підводний спорт рідко уявляли без акваланга, а фрідайверів-професіоналів існувало зовсім небагато.
В 1966 році Енцо Майоркою на Багамах побив рекорд глибини,
занурившись на 60 м. Всупереч прогнозам, його грудна клітка не була розчавлена тиском з глибини 40 м, що дозволило відкрити «кровонаповнення», яке частково компенсує зменшення вмісту повітря в грудній клітці, відповідно до закону Бойля-Маріотта, збільшенням об'єму крові в альвеолярних капілярах легенів. Ця кров надходить з черевної порожнини та кінцівок, які можуть бути без проблем стиснуті тиском.
Фізіологічна адаптація, необхідна для того, щоб витримувати тиск води без пошкоджень при зануренні на глибину понад 30 метрів, існує у морських ссавців, тюленів і морських левів, але в той час не було відомо, що люди також можуть демонструвати таку ж здатність, хоча і в меншій мірі.
У 1976 році Майоль подолав 100-метровий бар'єр, занурившись no limits на 101 метр біля берегів Ельби. Тести показали, що під час цього занурення його серцебиття знизилося з 60 до 27 ударів на хвилину, що є проявом рефлексу занурення у ссавців, який більше проявляється у китів, тюленів та дельфінів. Останнє глибоке занурення Майоля відбулося у 1983 році, коли він досяг глибини 105 метрів у віці 56 років.
Нові рекорди та створення AIDA
Якщо в 1960-х роках рекорди занурень фіксувала на міжнародному рівні Всесвітня конфедерація підводної діяльності, то в 1970 році вона відмовилася вважати подальші змагання на глибину занурення спортом та наглядати за ними, мотивуючи це заборонами медиків та порушеннями техніки безпеки. Однак, змагання, що тривали, дозволили розширити уявлення про можливості людського організму, хоча й призвели до низки нещасних випадків.
Лише 1992 року в Ніцці була заснована Міжнародна асоціація з розвитку затримки дихання (AIDA) для реєстрації рекордів, організації змагань та розробки стандартів навчання пірнальників. До 1995 року назріло протиборство цієї організацій з CMAS, причому друга намагалася повернути собі монополію суддівства змагань апноїстів, а перша протиставляла цьому альтернативні правила та критерії оцінок.
У жовтні 1996 року в Ніцці відбувся перший чемпіонат світу з пірнань зі затримкою дихання за версією AIDA. У ньому взяли участь лише деякі країни, але лише через 2 роки, на 2-му чемпіонаті в Сардинії, їх стало вже 28. Тоді було запропоновано безліч нових фрідайверських дисциплін, більшість яких так і залишилася невизнаною.
Встановлюються нові рекорди. У 1999 році Умберто Пеліццарі досяг у змаганні no limits 150-метрової позначки, а з постійною вагою — 80 м. В 2003 році американка
Таня Стрітер обійшла його на 10 метрів. Можливості людського тіла активно досліджують Умберто Пелиццари, Герберт Нітч, Наталя Молчанова. Їх імена назавжди вписані в історію фрідайвінгу.
У 2008 році до звичних змагань AIDA і CMAS додаються ще одні. Вперше проводяться Vertical Blue на Багамах. Потрапити сюди, як учасник, можна тільки по спеціальному запрошенню — захід є мрією багатьох фрідайверів. Щороку тут встановлюються багато національних та світових рекордів. Ліміти, що раніше вважалися надлюдськими, вже давно позаду.
Фрідайвінг 2023
Спорт стає все більш популярним. Світ оновлюється рекордами. Виходить фільм The Deepest Breath на Netflix, одразу підкорюючи аудиторію. Практично у кожній країні світу сьогодні можна навчитися пірнанню на затримці дихання. Відбудовані та працюють найглибші в світі басейни, наприклад Deepspot у Польщі та Deep Dive Dubai. Щороку все більше фрідайверів приймає Дахаб. Не всі плавці наважувалися підкорити Blue Hole у цьому місті, багато хто розрахувався життям за свою спробу. Але серед лише кількох осіб на весь світ є українка — спортсменка, рекордсменка і багаторазова чемпіонка Наталя Жаркова
Рекорди
Рекорд у затримці дихання зараз належить Стефану Міфсуду — це 11 хвилин 35 секунд (2009 рік). До цього часу його не побито.
А рекорд пірнання у глибину CNF серед жінок в 2023 встановила україника Катерина Садурська — 78 метрів без ласт і будь-якого допоміжного спорядження.
100-метровий бар’єр давно подолано, у цьому році на змаганнях CMAS Олексій Молчанов спустився на 136 метрів вниз в моноласті.
На кожному чемпіонаті світу рекорди оновлюються — може наступний буде саме вашим?
На сьогодні пройти навчання фрідайвінгу в Україні можна в багатьох містах. Курси у Львові, Харкові, Одесі. Тренування фрідайвінгу у Києві проходять як на Правому, так і на Лівому березі. Де б ви не були, головне — це басейн і вірний бадді поряд.
Хочете приєднатися і відчути всі бонуси регулярних тренувань на собі?
Приєднуйтеся до курсів для початківців.
Пов'язані статті
